Просторове управління великими угрупуваннями малих супутників.

Анотація

Згідно з прогнозами, внаслідок запланованого запуску угрупувань супутників, розміри яких дають можливість називати їх мега-угрупуваннями, кількість супутників на низьких навколоземних орбітах у найближчі роки зросте до понад 100 000 одиниць. Такі системи використовуються насамперед для здійснення спостереження за Землею і космосом, забезпечення глобальних комунікацій, а також глобальної безпеки й оборони. Проте, не зважаючи на їх ефективність, запуск та керування угрупуваннями супутників супроводжуються багатьма проблемами, серед яких потреба в удосконаленні міжсупутникових ліній зв’язку, налагодження бортового управління, встановлення надпотужних терміналів та шлюзів на Землі, уникнення зіткнень з іншими супутниками і космічним сміттям тощо. До сьогоднішнього дня не було запропоновано жодних системних моделей та інфраструктури для угрупувань супутників такого розміру. У статті підсумовуються ідеї розробленої Технології просторового захоплення (ТПЗ) і її високорівневої Мови просторового захоплення (МПЗ), а також досліджується їх ефективність в управлінні великими угрупуваннями супутників. Вбудовування взаємопов’язаних інтерпретаторів ТПЗ в усі супутники угрупування дозволяє перетворити його на інтелектуальну систему, здатну автономно вирішувати численні проблеми, зменшуючи зв'язок зі складними наземними антенами. У статті представлено декілька основних операцій, які можна здійснювати на угрупуваннях супутників. Серед них, зокрема, можливість трансляції повідомлень до цілого угрупування, збір інформації з усіх супутників, а також проведення реструктуризації всього угрупування. Виходячи з досвіду роботи з попередніми версіями ТПЗ, підхід, заснований на вірусоподібному покритті великих просторів, можна застосовувати навіть в університетських умовах. Використання рекурсивних сценаріїв у ТПЗ є набагато зручнішим за інші підходи, що, у свою чергу, відіграє важливу роль у зменшенні навантаження та уникненні втручання в інші космічні комунікації.