Еволюційний розвиток та майбутнє технологій ситуаційного управління
DOI:
https://doi.org/10.34121/1028-9763-2025-1-3-11Ключові слова:
інформаційні технології, ситуаційне управління, штучний інтелект, агенти штучного інтелекту, ситуаційні центри, велика мовна модельАнотація
У статті розглянуто еволюцію методів і технологій роботи щодо прийняття рішень посадовими особами в умовах використання ними можливостей ситуаційного управління в режимах: «індивідуальному», «інформаційної верстки», «інтелектуальних систем»; впровадження штучного інтелекту (ШІ). Розглянуті проблеми та недоліки різних моделей управління. Розкриті вимоги до інтелектуалізації електронних обчислювальних машин (ЕОМ). Показано, що впровадження хмарних технологій та аналітики великих даних ще більше розширили операційні можливості систем ситуаційного управління. Ключові тенденції, включаючи інтеграцію машинного навчання і ШІ, впровадження передових сенсорних технологій і розробки мережевих комунікаційних систем для безперебійного обміну інформацією в мережі ситуаційних центрів, розширили операційні можливості систем ситуаційного управління. Доведена необхідність впровадження ШІ, який буде ставати одним з основних напрямів розвитку систем підтримки прийняття рішень. Також розглянуто можливість та обґрунтовано необхідність використання агентів ШІ в системах ситуаційного управління. Агент ШІ — це інтелектуальна система, призначена для сприйняття навколишнього середовища, прийняття рішень та виконання дій із наміром досягти певної мети. Агенти ШІ являють собою зміну парадигми традиційних розрахунків. Це не просто інструменти, які ми використовуємо, а інтелектуальні партнери, що можуть навчатися, адаптуватися та вирішувати проблеми разом із нами. Концепція агентів ШІ не нова, але новітні технологічні досягнення перетворили їх із теоретичних конструкцій у могутні практичні інструкції. Описана перетворююча технологія будівельних блоків агентів ШІ та великої мовної моделі дає змогу розуміти, як вони служать «мозком» для агентів штучного інтелекту.
Посилання
1. Морозов А.О., Ященко В.А. Ситуаційні центри. Інформаційні технології майбутнього. Київ: СП «Інтертехнодрук», 2008. 332 с.
2. Енциклопедія Кібернетики. Київ: Головна редакція УРЕ, 1974. Т. 1. 640 с.
3. Росберг С. Уважний мозок. Відкриті cистеми. 1997. № 4. C. 29–33.
4. Морозов А.О. Системи прийняття рішень: Проблеми та перспективи. УСіМ. 1995. № 16. C. 13–21.
5. Serrano L. Grokking Machine Learning. Simon and Schuster, 2021. 350 p.
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
