Підхід до формування множини тестових завдань для оцінювання персоналу з використанням чат-ботів
DOI:
https://doi.org/10.34121/1028-9763-2026-2-58-69Ключові слова:
кортеж параметрів, генерація випадкового числа, абсолютна частота, допустима множина, траєкторія тестуванняАнотація
У статті запропоновано підхід до формування множини тестових завдань для оцінювання персоналу з використанням чат-бота OpenAI ChatGPT-5.2 Plus. Розроблено механізм добору питань із банку завдань, який забезпечує одночасне досягнення трьох ключових вимог: варіативності тестових сесій, відсутності повторів і збереження заданої структури оцінювання. Показано, що використання ймовірнісного розподілу для вибору інтервалів складності дозволяє керовано формувати послідовність завдань, орієнтуючи генератор на переважання питань середнього рівня складності за зменшення частоти крайніх значень. Проведене моделювання підтвердило статистичну узгодженість сформованих вибірок, що свідчить про стабільність і відтворюваність підходу. Розглянуто два альтернативні методи реалізації для генерації номерів тестових завдань: зворотної функції та прийняття-відкидання. Експериментальні результати засвідчили, що обидва підходи формують однорідні вибірки та можуть ефективно застосовуватися у практичних системах тестування. Обґрунтовано доцільність інтеграції модуля генерації завдань у структуру чат-бота, який виконує функції керування тестовою сесією: визначає допустиму множину питань, запобігає повторенням, реалізує діалогову взаємодію з користувачем, фіксує відповіді та адаптує подальший перебіг тестування. Частка правильних відповідей у середньому становила 0,71, що вказує на збалансованість між складністю запропонованих завдань і траєкторією тестування. Для профілів із вищим рівнем компетентності спостерігалося підвищення середньої складності завдань до 1,17–1,21. У менш підготовлених сценаріях цей показник знижувався до 0,79–0,81. Середня тривалість тестування складала 418,8 с. Підсумкові бали варіювалися в діапазоні від 63,7 до 88,4. Імітаційні експерименти показали, що в межах кожної сесії досягається повна унікальність завдань. Табл.: 3. Іл.: 1. Бібліогр.: 11 назв.
Посилання
1. Strohmeier S. Digital human resource management: A conceptual clarification. German Journal of Human Resource Management: Zeitschrift Für Personalforschung. 2020. Vol. 34 (3). P. 345–365. DOI: https://doi.org/10.1177/2397002220921131.
2. Marler J.H., Boudreau J.W. An evidence-based review of HR Analytics. The International Journal of Human Resource Management. 2017. Vol. 28 (1). P. 3–26. DOI: https://doi.org/10.1080/09585192.2016.1244699.
3. Elements of adaptive testing. Springer / W.J. van der Linden, C.A.W. Glas (eds.). 2010. DOI: https://doi.org/10.1007/978-0-387-85461-8.
4. Wainer H. Computerized adaptive testing: A primer. Psychological Methods. 2000. Vol. 5 (1). P. 121-122. DOI: https://doi.org/10.1037/1082-989X.5.1.121.
5. Kryazhych O., Ivanov I., Iushchenko K., Kuprin O., Vasenko O., Riznyk V., Ryzhkov O. Devising an approach to preventing information chaos in chat bots using generative artificial intelligence. Eastern European Journal of Enterprise Technologies. 2025. Vol. 2 (134). P. 84–95. DOI: https://doi.org/10.15587/1729-4061.2025.324957.
6. Bennett R.E. Inexorable and Inevitable: The Continuing Story of Technology and Assessment. The Journal of Technology, Learning and Assessment. 2002. Vol. 1 (1). URL: https://ejournals.bc.edu/index.php/jtla/article/view/1667.
7. Vössing J., Stamov-Roßnagel C., Heinitz K. Text difficulty affects metacomprehension accuracy and knowledge test performance in text learning. Journal of Computer Assisted Learning. 2017. Vol. 33. P. 282–291. DOI: https://doi.org/10.1111/jcal.12179.
8. Espinoza-Acero H., Galarza-Minaya T., Vidal E. Exploring the Role of Chatbots in the Recruitment Process in Latin America. Revista De Gestão Social E Ambiental — RGSA. 2024. Vol. 18 (1). e07047. DOI: https://doi.org/10.24857/rgsa.v18n1-166.
9. Rukadikar A., Khandelwal K. Navigating change: a qualitative exploration of chatbot adoption in recruitment. Cogent Business & Management. 2024. Vol. 11 (1). DOI: https://doi.org/10.1080/23311975.2024.2345759.
10. Linear models for optimal test design / W.J. van der Linden (ed.). Springer, 2005. URL: https://link.springer.com/book/10.1007/0-387-29054-0.
11. Marler J.H., Boudreau J.W. An evidence-based review of HR Analytics. The International Journal of Human Resource Management. 2017. Vol. 28 (1). P. 3–26. DOI: https://doi.org/10.1080/09585192.2016.1244699.
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
