Управління спроможностями: поняттєвий аспект

Анотація

Останнім часом у державному та приватному секторах економіки, а також адміністративному та оборонному секторах заходи щодо поліпшення діяльності організацій, що входять у них, усе частіше супроводжуються посиленням уваги до їх спроможностей. Спроможності організації можуть змінюватись у той чи інший бік внаслідок змін, що відбуваються у тих чи інших її складових: персонал, використовувані знання та інформація, інфраструктура тощо, які давно визнані і розглядаються як об’єкти управління, і організація такого управління підтримується на рівні використання кращих практик і стандартів різного рівня до міжнародних включно. Тож чи не настав час для того, щоб приєднати до ряду типових об’єктів управління і спроможності та спробувати розглянути специфіку управління спроможностями з наукових позицій? Такий розгляд має бути проведений на гранично високому рівні і його результатом має стати те, що можна назвати концептуальною моделлю управління спроможностями як специфічного виду управлінської діяльності. Ця концептуальна модель має містити в собі щонайменше такі складові: 1) поняттєво-термінологічний апарат; 2) високорівневу модель діяльності. Дана робота присвячена формуванню першої з них. Принциповим моментом її виконання є те, що вона починається не з «нуля»: як відправний базис використовується словник термінів, що міститься в основоположному стандарті з управління якістю ДСТУ ISO 9000. Хоча проблематика цього стандарту і не співпадає з предметом даного дослідження, вона є достатньо близькою до нього і розвиненою. Зокрема, словник містить визначення терміна «спроможність». Але це не означає, що сукупність термінів, яка міститься у словнику, цілком покриває потребу даного дослідження, а визначення термінів, які доцільно позичити із словника, є істиною в останній інстанції. Відповідно, одним із результатів роботи стала аргументована критика деяких рішень, прийнятих свого часу розробниками вихідного стандарту.